|Головна сторінка|
|Інформаційний бюлетень|
|
|Cвідчення зцілення|
|
|Фото-свідчення|
|
|Написати лист|
|
|Лист до тебе|
|
|Книга гостей|
|
Свідчення зцілення
|
У цій рубриці розміщені свідчення людей, життя котрих змінив Бог. Це реальні історії зі справжніми фото, іменами та прізвищами. Починаю зі свого свідчення.
Якщо Бог зробив чудо й у Вашому житті, напишіть про це на dobra_novyna@yahoo.com і Ваша історія буде розміщена у рубриці "Реальні свідчення".
Отож, розпочнемо>>>
Я була дуже веселою, життєрадісною та безтурботною дівчинкою, студенткою теперішнього Тернопільського Економічного Університету, одночасно працюючи офіс-менеджером представництва “Міжнародної Служби Поздоровлень” у Тернополі. В мене не було жодних серйозних проблем, я жила сьогоднішнім днем і про майбутнє чи тим паче питання вічності практично не задумувалась.
Одного дня до офісу, в котрому я працювала, постукав хлопчина. То був рекламний агент газети “RІА +”. Наша фірма підписалась на цю газету і завданням хлопця було щотижня нам її приносити. Відразу ж у той день він розповів нам зі співробітницею про Бога, про те як Він кардинально змінив його життя та чудеса, котрі завдяки щирій вірі можуть відбуватися у житті кожної людини. Хлопець пішов, а ми лише здивовано знизали плечима і… геть про все забули. Та рівно через тиждень наш “праведний рекламний агент” знову приніс нам газету і знову були розповіді про Бога. Але цього разу нам уже не було цікаво, ми просто почали підсміюватись з хлопця, вважали його диваком. Він же на це не зважав, а наполегливо доносив до нас Добру Новину про те, що Бог змінює життя людей, зціляє навіть страшні невиліковні хвороби, що Ісус настільки нас любить, що помер за нас, понісши на хресті усі наші гріхи та хвороби, щоби ми могли мати вічне життя. Та нас зі співробітницею питання вічності абсолютно не цікавили: ми мали інші інтереси і вже відверто сміялися із нашого “святого рекламного агента”, вимагаючи припинити врешті “ці балачки”. Наші серця були повністю закриті…
Це тривало десь пів року. І от раптом хлопець перестав приходити до нас: він одружився, пішов на іншу роботу.
Через деякий час я теж змінила роботу, переїхала працювати до Києва фотокореспондентом однієї з київських газет. Робота полягала у спілкуванні із цікавими, творчими людьми і страшенно мені подобалась. Я вже була певна в тому, що знайшла себе, своє призначення, своє місце у цьому житті. І от саме в цей час я раптом почала відчувати біль у грудях. Спершу вона була ледь помітною, та з часом ставала все сильнішою і сильнішою… УЗД показало наявність в мене пухлини. Було невідомо доброякісна вона чи злоякісна. У заключенні, котре написав мені лікар стояли три знаки запитання. Мені було страшенно важко психологічно: непросто змиритись навіть із діагнозом “доброякісна пухлина”, а тим паче жити у невідомості. Мені виписали ліки, котрі я мала приймати кілька місяців і від результатів лікування мало залежати чи потрібна операція. Через деякий час до психологічних страждань додалися ще й страждання фізичні: біль ставала просто нестерпною. Я вже не могла повноцінно жити - ані працювати, ані вчитися. Все перекривала біль.
Ліки були дуже дорогими: на них не вистачало моєї зарплати. Мені допомагали батьки, вони дали усе, що тільки змогли назбирати, та цього все одно не вистачило щоб купити всі необхідні ліки.
Я залишила роботу в Києві і повернулась у Тернопіль. Збиралась залишити і навчання. Думала, навіщо мені потрібна взагалі вища освіта, якщо жити залишилось вже недовго і ті знання мені вже не доведеться застосувати. Хотіла прожити цей час як… просто як останній. А тим часом біль, що так мучила мене ставала все нестерпнішою. Лікування не давало ніякого результату, хвороба прогресувала, пухлина збільшувалась, потім їх стало вже кілька. Лікар сказав, що операцію робити не можна, бо доведеться геть усе відрізати…
Одного дня я йшла вулицею і випадково зустріла… того самого “святого рекламного агента”, невтомного проповідника Слова Божого. Так, ми зі співробітниками сміялися тоді з нього, не хотіли нічого чути, та, як з’ясувалось, у моєму серці засіялось тоді малесеньке зернятко. Я пам’ятала його розповіді про Божі дива, про зцілення невиліковно хворих. Я розповіла йому про свою хворобу і реакція його вже була першим дивом: до цього я ділилась вже з кількома найближчими друзями цією проблемою і у відповідь чула лише сумні висловлювання їх співчуття. Очі ж нашого “святого” сяяли радістю, він широко усміхнувся і сказав: “Все чудово, Бог зцілить тебе”.
Все чудово? Бог? Мене?? Зцілить???
Справді? Справді зцілить???
Хлопець повів мене до своїх віруючих друзів. Вони запитали чи хочу я щоб вони за мене помолились. Так, звісно я хотіла цього. Ці люди вперше в житті бачили мене, а молились так самовіддано, так щиро благали Бога спасти мене…
Ні, моє зцілення не трапилось миттєво. Було ще багато страждань та випробувань. І не раз ще за мене молились. Та процес уже пішов: спершу УЗД показало, що це не рак, що пухлина доброякісна, потім біль почала ставати все меншою, зменшувалась і сама пухлина. В результаті прийшло повне зцілення!!!
Мені не довелось кидати навчання і я отримала освіту, Бог показав мені моє справжнє призначення. Власне цей сайтик і є першим плодом цього призначення :o) І я справді абсолютно здорова! Знову весела і життєрадісна. Та радію тепер життю зовсім по іншому ніж раніше. Я радію новому вічному життю, котре подарував мені Ісус. Дякую Тобі, Господь. Ілона Васильковська, м. Тернопіль
Привіт. Мене звуть Сашко. Мені 21 рік. Музикант, займаюсь звукозаписом.
Як і в кожної людини, у мене є мрія. Мабуть вона видасться Вам досить незвичною. Моя мрія – здійснити волю Божу, виконати Його план на моє життя. Так, я справді щиро мрію про це, адже усвідомлюю, що Господь має щодо нас набагато кращі плани ніж ми можемо собі уявити. Та не завжди я мислив таким чином…
Загалом моя сім’я є віруючою, та я вів типовий для підлітка спосіб життя, від Бога досить далекий. Я почувався дуже впевненим, вважав, що сам керую своїм життям і не мав наміру залежати ані від моїх рідних, ані від Бога.
Та от одного дня мені прийшла повістка в армію. Я людина творча і армія то абсолютно не моє покликання. Мені страшенно не хотілося туди йти, тим паче, що наслухався про перебування там багато жахливих історій. Чим більше я про це думав, тим більшим був мій протест. І в той же час я усвідомлював, що абсолютно нічого змінити не можу. Ситуація не є під моїм контролем і від мого бажання чи небажання зовсім нічого не залежить.
Ця ситуація вперше примусила мене серйозно замислитись над моїм життям і я прийняв рішення піти разом із моєю сім’єю до церкви. Вже пізніше я дізнався, що все трапилось не просто так, адже мої рідні постійно молились за мене, за моє покаяння.
І ось я в церкві… Проповіді я не розумів. Мені було зовсім не цікаво, і я , озираючись в різні боки, вже починав було думати, що даремно я сюди прийшов, як раптом зазвучала музика…
Я музикант і, думаю, недарма Бог торкнувся мене саме через цю мелодію. В певний момент, закривши очі, я відчув, що весь тягар проблем, душевного неспокою, тривоги та болю просто зник.
Ця мелодія була для мене Духом і Життям. Я повірив Богу і повністю віддався Йому, не ставлячи жодних умов для Його планів, які Він беззаперечно має для мого життя. Нехай діється що хоче, я в його руках і належу Йому. Божа дорога, безперечно, краща за мою. Відтоді я зрозумів, що щось сталося в моєму житті. Я просто примирився з Богом і цілковито здався на ласку Його обітниць.
Дивовижним способом Бог звільнив мене навіть від армії, хоча в той час це вже не мало значення. Головне, щоб Його воля щодо мене здійснилась.
З того часу минуло 4 роки. Я ходжу в церкву, читаю Біблію та пізнаю Бога все більше і більше. Свій талант музиканта, котрий дав мені Господь, використовую на славу Йому. Пишу та виконую пісні про Бога, також записую християнську радіопрограму “Доказ небаченого”. Тернополяни мають можливість почути її щонеділі о 22.00 на хвилі 101,5 FM Радіо Ніко.
У програмі звучать реальні свідчення людей, що пізнали Божу любов, про те як Бог змінює людські життя. І тепер я точно знаю, що Господь має щодо нас набагато кращі плани ніж ми навіть можемо подумати. Він має усю владу, може усе: дати радість, мир, міцне здоров’я, дати життя вічне, де немає жалю, ні плачу, де не ллються сльози. Ось чому здатність віддати себе в руки Божі з повною довірою є настільки важливою. Ця посвята себе Богу вже сама по собі є великою ласкою для мене, адже той. Хто віддає себе Богові знаходить справжнє щастя, те якого світ дати не може.
Олександр Фізяр, м. Тернопіль
О якби ти знав, як любить тебе Ісус!!!
Дорога душа, любий читачу, я не знаю хто ти за освітою, який твій матеріальний стан, чим наповнені твої думки, твоє серце, але сьогодні я щиро хочу розповісти тобі своє свідчення. Можливо воно спонукає тебе задуматись над життям, його змістом і метою. Молю Господа, щоб мої слова пробудили твою свідомість.
Я ще зовсім молода людина. З дитинства у мене не було друзів. Навчаючись у школі, я була самотньою. Бачачи всіляку несправедливість у житті, я не знала де ж моє місце у ньому. Суспільству спокійні, чесні громадяни не потрібні, їх принижує, витісняє оточення, завдає невимовних ран їхнім душам. Ось із такими думками я жила. Впадаючи не раз у депресію, я частенько просила Бога аби він оберігав мене від зла, аби Він відкрив мені очі і показав місце на Його землі. Мабуть ви скажете, що і самому, своїм розумом, кмітливістю можна віднайти місце під сонцем. Звичайно, можна. Але, друзі, чи без Господньої підтримки можливо бути по справжньому щасливими, по справжньому жити і радіти кожному новому дню? Врешті-решт, куди приведе вас ваше життя – до могили і все? То для чого ж тоді життя взагалі? Який сенс у ньому? Мабуть і не слід було народжуватись… Саме такі думки заполонили мою душу. Я шукала оазису в пустелі.
Можливо і у вас виникають такі питання. Чи маєте ви душевний спокій перед майбуттям? На кого чи на що покладаєтесь?У чому ваше щастя і джерело добра?
Хочу запевнити вас, друзі, - джерело є. Мета, спокій, справжнє щастя і задоволення теж існують! Я знайшла їх!!!
Одного дня у мене настільки боліла душа, що я безсило, зі сльозами на очах, із розпачем впала на коліна перед Господом і гірко заплакала, щиро розповідаючи Йому усі свої жалі, проблеми, відкриваючи своє втомлене серце. І всемогутній Бог, наш творець, утішитель, спаситель почув мене. Хвала Йому за те! Наступного дня я вже не відчувала цього важкого тягаря на собі, а лише спокій і впевненість.
Коли у Вас неспокій на душі, якщо горе, приниження втомили вас, де шукаєте розраду – в Бога чи у філософських підручниках? Розповідаєте про проблеми Господові чи екстрасенсам і ворожкам? Знаю із власного досвіду, що відкривши себе людям, ви ризикуєте не тільки не отримати допомоги, але й ще більше впасти у духовну темряву. Люди недосконалі. Частенько замість підтримки можна одержати сіль на рану. Але Біблія каже: “Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до Вас” (1 послання Якова 4:8. Брате, сестро, розказуй усе своєму Творцеві. Він створив тебе, то й знає як тобі допомогти. Я переконана у цьому, бо зараз моє життя набуло нового змісту. Я прийняла Ісуса Христа як свого власного спасителя. Він відкрив мені очі. Я стала дійсно щасливою. У посланні до Тимофія 6:7 написано: “Ми не принесли в світ нічого, то й нічого не можемо винести.” Саме так! Ні грошей, ні слави, ні вищої освіти ми не заберемо з собою. Богові це не потрібно. У тому ж посланні до Тимофія 2:4 написано: “Бог хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання правди”.
Я тепер така щаслива! Бог мене зціляє від різних хвороб, дає відповіді на мої молитви. Я знайшла багато друзів. Господь є моїм щастям, спокоєм, надією,добром, моїм компасом і орієнтиром.
Друже, довірся Христу, ти Йому небайдужий. Він тебе безмежно любить. Нехай буде Ісус твоїм пастором. Не має значення у яку церкву ходити. Ідіть до Бога, ідіть такими, якими Ви є. Не думайте, що Він десь там далеко на небесах, нічого не знає, не чує, до усього байдужий. Господь запитав Адама і Єву, коли ті згрішили і заховались у Едемському саду: “Де ви?” Те ж саме Творець сьогодні питає й тебе – де ти? У темряві зла, у тенетах диявола? Кому належать твої душа і тіло? У життєвій метушні чи є місце Богу у твоєму серці?
Кожного дня у світі збуваються біблійні пророцтва. Скоро прийде Ісус Христос, щоб судити нас з Вами. Це не вигадки чи пусті балачки. Шукай і знайдеш, стукай і відчинять тобі.
Можливо тобі чудово жити без Бога і нічого не бажаєш чути, життя іде тихим плесом річки, та не вічне твоє життя на цій землі. Просто поміркуй.
Оксана Романюк, м. Теребовля Терноп. обл.
Наступні свідчення теж є реальними. З часом ми обов"язково зв"яжемось із цими людьми щоб мати можливість розмістити на сайті їх фото, імена та прізвища.
Прощена и спасена
Я пишу эти строки из мест заключения. Пишу, чтобы поделиться светлой и чистой любовью, которую познала в Господе нашем, Иисусе Христе. Если бы кто-либо раньше мне сказал, что со мной произойдут такие изменения, я бы не поверила. И все же…
Начну все по порядку. Я родилась в теплом и прекрасном городе Одессе. В благополучной семье. Училась музыке, которую просто обожала. Родители возлагали большие надежды на мое будущее, но все произошло иначе. Я стала употреблять наркотики. Рядом компания, совсем неблагонравная. Потом судимость, одна, вторая. Я пыталась не раз бросить эту непосильную ношу, но отказаться от наркотика не смогла. Двадцать лет кошмара.
Похоронив мужа и мать, стала настолько безразличной ко всему, что когда меня судили очередной раз, мне было все равно, как продолжится моя жизнь.
Я получила свои заслуженные пять лет и с туберкулезом легких была направлена в Збаражскую колонию в туббольницу.
И вот, в один чудесный день (а он был для меня полон чудес) я услышала музыку. Когда поинтересовалась, то мне сказали, что это христианская семья, Люда и Богдан. Никогда раньше я не приходила в собрание к верующим, а тут вдруг…я не могла понять, что со мной происходит. Эта музыка… Ни разу музыка, которую я знала и любила, не производила на меня такого впечатления. На меня просто обрушился шквал любви и тепла. Здесь я увидела первые чудеса исцеления. Вперед вышла одна женщина, вторая, третья. У кого-то Господь исцелил позвоночник, а вот на моих глазах выравнивались ноги. Господи, что это?
И вдруг я поняла, что пропустила в своей жизни самое главное – саму жизнь! Было над чем задуматься. Я стала ждать собраний, теплоты и любви, которой не знала раньше. И вот, на третье воскресенье, я ответила на призыв к покаянию и приняла Иисуса Христа, как своего Господа и Спасителя. Покаялась, и физически ощутила, как с меня свалился огромный груз. А сердце шептало: «прощена и спасена, прощена и спасена…» Слава Богу! Через месяц приняла водное крещение. Я стала новым творением в Иисусе Христе, без туберкулеза (врачи сделали рентген, и сказали, что у меня зажили все очаги), без вредных привычек, освободилась от гадания на картах, и теперь знаю, что освобождена от наркотиков, благодаря Иисусу.
Господь говорит, что закон Духа жизни во Христе Иисусе освободил меня от закона греха и смерти (Римлянам 8:2)
Ну а музыка… Нет не та, что я часами пела, играя на гитаре блатные мелодии, а настоящая, прекрасная музыка, прославляющая Господа, звучит теперь в моем благодарном сердце.
С искренней любовью в Иисусе Христе, Выражевская Ирина.
Лариса Романенко: Мои родители умерли, когда мне были двенадцать лет, мой папа утонул, а мама умерла от кровоизлияния. Старшая сестра начала с 17 лет употреблять наркотики. Меня воспитывала улица. Первый раз я попробовала наркотик в 16 лет, и до 1997 года стала хроническим наркоманом, курила гашиш, принимала снотворное, морфий. Стояла на учёте в милиции и у нарколога. Муж неоднократно судим за различные преступления и наркотики. К тридцати годам у меня на теле не было живого места, вены исчезли, появились абсцессы, ноги, руки и шея всё было исколото и в шрамах. Появился хронический гепатит, хронический полионефрит, три раза перенесла воспаление лёгких. В 1998 году через иглу занесла инфекцию и произошло заражение крови. Когда меня привезли в больницу, врачи сказали, что не выживу.
В то время у меня уже появились знакомые верующие. Я начала верить , что Бог есть. По молитвам верующих Господь исцелил меня. Посещала церковь, но снова начала покалываться и вот, посадили из-за глупости.
Когда посадили, обнаружили туберкулёз с распадом левого лёгкого и очагами на обеих лёгких. Дыра в левом лёгком была размером около семи сантиметров. Я не могла принимать антибиотики, по причине аллергии к ним. Меня привезли в туббольницу ЗИК-63. Там я попала на служение к Люде и Богдану Демборинским. Я раскаялась перед Богом во всех своих преступлениях , Богдан помолился за моё исцеление. Господь в один миг освободил меня от курения , а также полностью исцелил меня от туберкулёза. На контрольном снимке полностью восстановленные и чистые лёгкие.
Я верю, что Господь может исцелить от любой болезни. Сейчас я себя прекрасно чувствую. Обычно зимой всегда простуживалась, сейчас переношу зиму с Божьей помощью.
Иисус меняет моё отношение к жизни. Раньше мне не хотелось жить, много раз хотела покончить жизнь самоубийством, а сейчас мне хочется жить новой жизнью. Бог благословил меня прекрасными детками: сын Артурик, и дочка Линочка. Благодарю Господа за то, что Он ввёл меня в Свою семью. У меня появилось столько братьев и сестёр с открытыми и чистыми сердцами. Я благодарю Господа, что попала именно в эту зону, именно тут Господь положил мне на сердце выпустить журнал для заключенных братьев и сестёр, назвала его “Перекресток” – из царства тьмы в царство света. Тут я начала рисовать и писать стихи. Мира вам, здоровья, счастья и благодати Божьей.
ЗИК-63.2003 г.
Глущенко Марианна:
В 1995 году я попала в автомобильную аварию, в результате чего получила перелом височно-теменной кости, сотрясение мозга и многочисленные ушибы.В последствии появились очень сильные головные боли и нарушение кровяного давления. Будучи в Збаражской колонии мне сделали рентгеновский снимок головы и обнаружили опухоль, которая была причиной головной боли. Для удаления опухоли необходимо было делать операцию, но в зоне, конечно, таких операций не делают.
На служении брата Богдана и сестры Люды Господь Иисус исцелил меня и я прекрасно себя чувствую. Через некоторое время мне снова сделали снимок головы и на этот раз опухоли там не оказалось. Она полностью исчезла. Слава Богу!
Для Бога нет ничего невозможного, Он может исцелить любую болезнь.
ЗИК-63. 2003г.
На життя у мене надії не було
(Людмила Іванкова, особисте свідчення)
Коли я потрапила в тублікарню, я важила 43 кілограми. Мене вбивав туберкульоз. На життя у мене не було ніякої надії. Температура трималася постійно 38-39 градусів, кожний крок давався важко. Майже чотири місяці я не могла їсти нормально. Я чекала смерті.
Одного разу в неділю, до нас в лікарню приїхали Люда і Богдан. Нас покликали на служіння. Я лежала в палаті, знаючи, що жити мені залишилося недовго. І раптом я пригадала святі слова: хто вірить в Мене не помре, але житиме вічно, - це слова Ісуса. Я сказала : ця хвороба не до смерті, а до Слави Божої! Після цих слів я відчула в собі сили, встала на ноги, вийшла з палати слухати проповідь Слова Божого.
Коли брат Богдан поклав на мене руки, сила Божа зійшла на мене. З цієї миті почалося моє зцілення. Після цього я вперше, за довгий час, могла спокійно заснути. В понеділок вранці, піднявшися з ліжка я пройшла самостійно 50 кроків і усвідомила, що Господь зцілив мене від туберкульозу! Я впала на коліна і вперше в житті почала дякувати нашому Господу, якому я зробила стільки болю за своє життя.
Того ж дня мені зробили рентгенівський знімок, який підтвердив моє зцілення! Моя вага швидко відновилася.
Я вдячна Господові за те, що Він так любить нас і бажає нам добра. Я дуже велика грішниця і заслужила лише покарання, але люблячий Господь пробачив всі мої гріхи і зцілив мене від хвороб.
У мене був вроджений ревматизм седця, в 1979, після грипу я повністю втратила слух на ліве вухо, з 1982 року часто відмовляла права нирка, з 1984 року почався гастрит шлунку, постійно хворіла печінка. В 17 років мене збила машина, я отримала перелом лівої ноги нижче коліна, тріщини двох хребців і перелом тазу. Нога стала коротша на два сантиметри, постійно набрякала і боліла, також сильні болі були в поясниці. При ходьбі я сильно шкутильгала. Від удару в 1995 році моє праве око майже повністю осліпнуло.
28 липня на служінні в зоні, коли брат Богдан поклав на мене руки, моя нога виросла, біль зникла повністю, немов її там ніколи не було. На наступному служінні, коли брат Богдан поклав на мене руки для зцілення глухого вуха, я в думках звернулася до Господа, щоб Він зцілив також моє сліпе око. Миттєво Господь повністю відновив мій слух і зір. Тепер я відмінно чую на обидва вуха, і бачу на обидва ока!
Я абсолютно забула про болі в серці, мої шлунок, нирка і печінка зцілені! Раніше я постійно хворіла по-жіночому, а зараз я здорова.
Зникла також пахова грижа, яка була завбільшки, як куряче яйце!
Дякую моєму Господу за те, що Він узяв на Себе всі мої гріхи і хвороби! Він подарував мені радість і мир. Я знайшла сенс життя.
Людмила Іванкова, ЗВК-63
Два дні чудес
На запрошення Миколаївської церкви “Любов Христова”, ми провели там три служіння зцілення. Я проповідував Добру Новину про те, що Ісус зробив для кожного з нас, про спасіння від гріхів і хвороб, а потім Ісус приходив і підтверджував Своє Слово.
Дивовижні чудеса відбувались там. Ісус зцілив десятки хворих. У двох зникла пахова грижа, в п‘яти виросли ноги, котрі через травми або хвороби були коротшими від 1,5 до 7 см. , вони звільнились від болі і перестали шкутильгати. П‘ятирічний хлопчик , котрий від народження мав астму , внаслідок чого втратив слух в правому вусі, отримав моментальне зцілення, він міг вільно дихати, а також чути цокання наручного годинника, раніше глухим вухом. Крім нього ще понад десять людей, котрі мали вади слуху, отримали зцілення. Чоловік, який через хворобу хребта протягом двадцяти років не міг нормально ходити, він не міг без сторонньої допомоги піднятись на сцену по кількох сходинках, почав робити це самостійно, він ходив вверх і вниз легко долаючи сходини. Люди отримували відновлення зору, в декількох зникли пухлини. Всі присутні прославляли Бога , за чуда, які Він творив перед ними.
Нижче наведені свідчення людей, котрі отримали зцілення на цих служіннях. Це тільки невелика частина того, що ми побачили тими днями:
Стаценко Любов Миколаївна. Мені зараз 53 роки. В шість років я отримала дуже сильні опіки. Лікарі говорили, що я не виживу, але мама молилась за мене і я живу. Слава Богу!Через сильні опіки утворились рубці, котрі спричинили викривлення хребта. Права нога була коротша, ніж ліва на два см., праве плече було нижче ніж ліве. Коли я піднімала обидві руки вгору, то кінчики пальців правої руки досягали тільки до середини пальців лівої руки. Коли мені було тридцять років в Ленінградській військовій Академії мені зробили три операції по видаленню рубців. Лікарі дивувались, як мені вдалось вижити при таких опіках. Я вірю, що мене спас Бог. Сьогодні я потрапила на служіння зцілення і Господь мене зцілив через брата Богдана з Тернополя. Слава Богу !!! Я отримала зцілення на очах у всього залу. Моя спина вирівнялась, моя нога виросла і я можу нарешті нормально ходити, моя права рука піднімається однаково з лівою.
Валентина. Я вдячна нашому Господу Ісусу Христу за моє зцілення. Протягом семи місяців після того , як впала і пошкодила ліве коліно, я постійно відчувала біль і зміщення колінного суглоба. До лікарів я не зверталась, бо твердо вірила, що Господь зцілить мене. На колінах стояти не могла через сильну і гостру біль. Сьогодні я заявляю, що через віру я зцілена силою Божою! Я вільно стаю на ліве коліно і воно зовсім не болить. Я можу стрибати, тупати і вільно рухати лівою ногою.
Понад тридцять років тому металевим гребінцем з тонкою довгою ручкою я пошкодила всередині ліве вухо. Слух почав падати. Лікарі не могли знайти причину. Весь час я відчувала себе дискомфортно. Слава Ісусу, сьогодні моє вухо зцілене і я чую ним так само добре, як правим!
Валентина, 69 років. Я давно хворіла, навіть не пам''ятаю, коли це почалось. Мій лівий стегновий суглоб зруйнувався і нога стала коротшою на сім сантиметрів. Я змушена була ходити з палкою і підкладала у взуття спеціальну товсту підкладку, щоб не так сильно кривати. Під час ходьби нога дуже сильно боліла, було важко сідати та вставати. Коли Люда взяла мене за п‘ятки, я відчула хруст в суглобі і в хребті, нога почала смикатись і виросла рівно з правою, суглоб відновився, біль зникла і з кожним кроком я ходжу краще і краще. Мені ще навіть незвично ходити на однакових ногах. Тепер я легко сідаю і встаю.
Черкасіна Женя. 33 роки я зовсім не чула на ліве вухо, але сьогодні Господь зцілив мене, мій слух відновився!
Попова Олена. Чотири роки в мене була кістозна мастопатія. Ісус зцілив мене за одну мить! Слава Богу!
Олена, 71 рік. Я не могла чути правим вухом без слухового апарата. Після того як на мене поклали руки для зцілення, слух відновився і я чую без слухового апарата.
Надя, 52 роки. Десять років я носила окуляри +2,5, а сьогодні Господь зцілив мої очі і я можу читати без окулярів.
Маша, 11 років. В мене почав падати зір, виникла короткозорість, була діскензія жовчних шляхів, а два місяці тому з‘явилась пахова грижа (лікарі вже назначили операцію). Після того, як на мене поклали руки, грижа зникла, а зір
покращився.
Валя, 50 років. Я страждала від гіпертонії і головної болі, мій хребет був травмований в трьох місцях, між лопатками часом випадав диск. Погіршився зір. З 1981 року через руйнування барабанної перетинки пропав слух. Ісус зцілив мене! Біль зникла, я можу вільно зігнутись і дістати пальцями до підлоги. Зір покращився, а слух повністю відновився. Я можу чути цокання наручного годинника. Також я отримала звільнення від депресії.
Світлана. Три роки в мене була мастопатія. Ущільнення зникли моментально після молитви.
Марія. Місяць назад справа на грудях в мене з‘явилась пухлина завбільшки, як голубине яйце. Через кілька днів мала відбутись операція по видаленню цієї пухлини. Під час молитви жар пройшов по всьому моєму тілу, пухлина почала швидко зменшуватись і вже майже зникла.
Вячеслав, 57 років. Два роки тому в мене стався інсульт. Через це порушилась координація рухів. Я лівша, а моя ліва рука не слухалась мене. Я не міг забити цвях молотком, рука гуляла в різні боки. Коли я чистив зуби, то не міг лівою рукою рухати щітку, а змушений був рухати головою. Бог зцілив мене, моя ліва рука тепер працює нормально, я вже пробував забивати цвяхи та чистити зуби. Виходить відмінно! І ходити тепер я можу добре.
Ніна Андріївна, 62 роки. 22 роки тому в мене стався інсульт, порушилась координація і я не могла писати, говорити могла тільки “так” і “ні”. Сьогодні Господь зцілив мене, я можу писати і говорити.
|
Ліля. В мене був вроджений вивих стегна. Мені зробили операцію, яка не усуває патологію, а тільки запобігає погіршенню. Нога була коротша на 1,5 см. і під час ходьби боліла. Господь доторкнувся до мене дуже ніжно і приємно, моя нога виросла, перестала боліти і я навіть можу сісти в позу “лотос”.
Таня. Біля двадцяти років в мене була пахова грижа, а також була пухлина на хребті (лікар, вправляючи хребець, вивихнув його). Ісус зцілив мене, грижа зникла, пухлини на хребті немає. Слава Богу!
Валя Мєдвєдєва. В 1981 році в мене тріснула барабанна перетинка лівого вуха. Довший час вона продовжувала руйнуватись, потім загоїлась, але слух залишився на рівні 10%. Коли на мене поклали руки для зцілення, я відчула тепло і стала чути добре. Слава Богу!
Ісус прощає всі твої гріхи, зціляє всі твої недуги
Повернення з того світу
Я пишу це свідчення з великою впевненістю, що воно стане для когось прикладом виходу з ситуації,
яка здається безвихідною. В моєму житті було все : багатство, слава, хороша робота, любов. Але з часом все втрачало свою цінність, все перетворювалось в прах, поки одного разу я не прийшла в безвихідь. Після загибелі чоловіка, намагаючись заглушити душевний біль, я повністю віддалась у владу алкоголю та наркотиків. Моє життя швидко котилось вниз. Я почала красти. Рано чи пізно це мало закінчитись або могилою, або ув’язненням.
Коли мене заарештували, я вже була на грані смерті, вмираючи, в прямому значенні цього слова. В мене було рожисте запалення ноги, майже гангрена. Про Бога я нічого не знала і не хотіла знати. Але в цій критичній ситуації я почала звертатись до Нього. Я молилась своїми словами і просила, щоб Він звільнив мене від болю. Через якийсь час я була повністю зцілена фізично. Але мене чекали ще більші випробування. На зміну фізичному прийшов душевний біль.
Я повністю втратила смисл існування, в мене почалась глибока депресія. На той час я вже була в колонії. Випадково в мої руки потрапила книжечка “Бог утішає”. Я навіть не підозрювала, що читання двох сторінок цієї книги настільки все змінить. Поступово почалось моє відродження. Господь ніжно і ненав’язливо трудився наді мною. Протягом року Бог вів мене до покаяння.
З часом в мене виявили туберкульоз і перевели з зони в тублікарню.
Якось мені був потрібен папір для пакування продуктів і я стала використовувати сторінки з Нового Завіту. Мимоволі мої очі пробігали по тексту. Я нічого не розуміла з прочитаного, але з часом відчула потребу в читанні Нового Завіту. На той час в моїй книзі вже не вистачало багатьох сторінок, а мені хотілося перечитати все повністю.
Отже, я пішла на зібрання віруючих і попросила в них Новий Завіт. Проповідь слухати мені не хотілося, я вважала це марною тратою часу, тому взявши книгу, вийшла з приміщення на двір покурити. Раптом позаду себе я чітко почула плескання великих крил і якась невідома сила тягнула мене назад в приміщення. Я явно відчувала за собою ангела, який тягнув мене на проповідь. Жінки, які розмовляли зі мною, побачили переміну на моєму обличчі і запитували мене: “Елла, що з тобою?” Нічого не пояснюючи їм, я швидко погасила сигарету і повернулась слухати проповідь. Найцікавіше те, що мене з’явились запитання : Хто такий Бог? Хто такий диявол? Хто кого створив? Що таке віра? І т.п.
Я почала задавати питання віруючим і отримувала відповіді, але всім своїм єством хотіла спростувати їх. Щоб з достоїнством відповідати, мені не вистачало Біблійних знань. Це змушувало мене ще більше читати Писання. Одного разу, намагаючись довести свою правоту в суперечці, я прочитала за ніч майже половину Нового Заповіту. Господь потихеньку, без тиску підводив мене до пізнання істини.
І ось, наступив вирішальний момент. Я прийняла Ісуса Христа , як свого Господа і Спасителя! Сталося чудо! Надзвичайні зміни відбулися в мені! З’явився смисл життя, а головне – мир та спокій в душі. Я повірила, що Ісус повністю простив всі мої гріхи і помер за мене на хресті. Він не тільки поніс мої гріхи, але ще й забрав мій туберкульоз! За час перебування в тублікарні я жодного разу не приймала ліків. Ісус зцілив мене!
Тільки Ісус здатен дати тобі життя, відродивши твій дух. Тіло живиться їжею, душа – знаннями, а людський дух потребує Слова Божого. Слово Боже відкриває нам Ісуса Христа, волю Божу та Божу любов. Якщо Ісус в тобі, тобі належить все, що належить Ісусу! Любов заповнює кожну твою клітинку. Любов до Бога, любов до ближнього і навіть любов до ворогів. Раніше я не розуміла, як можна прощати тих, хто ображає тебе. Бог відкрив мені простоту прощення.
Покладатися у всьому на Господа! На перший погляд це виглядає нелегким завданням, але Господь обов’язково допоможе!
Шукайте найперше Царство Боже, а все решта вам додасться. Ісус є путь, істина і життя!
Елла Довга
Я була інвалідом п’ятнадцять років
Я вдячна нашому Господу за те,
що Він зцілив мене. П’ятнадцять років тому, попавши в аварію, я отримала перелом лівої ключиці та перелом лівої руки в районі ліктьового суглобу. Мені зробили три операції, але вони не покращили мого стану. Рука стала коротшою на чотири сантиметри і не розгиналась до кінця в лікті. Я не могла навіть піднести до рота шматок хліба. Ліву руку могла підняти не вище рівня грудей. Змушена була відрізати косу, бо однією рукою не могла її розчісувати. 15 років я була інвалідом третьої групи. Коли я взнала, що в нашій колонії проводяться служіння зцілення, я почала відвідувати їх. Перший раз молились за зцілення мого шлунку і Господь зцілив мене. Коли я прийшла на служіння вдруге, я вірила, що коли за мене помоляться, Бог зцілить мою руку. Так і сталося. Моя рука виросла до нормальної довжини , вільно згинається і розгинається, я можу робити нею все, так само, як правою. Слава Богу!
Недавно в мене почала дуже сильно боліти спина, цілий місяць я знаходилась в лікарні. Біль була настільки сильною, що я не могла стояти. Аналізи показали, що в моїх нирках є пісок, крім того болів хребет. Лікування не дало результатів. При першій можливості я пішла на зібрання, в надії, що Господь вилікує мене. За мене молились ще до початку служіння і я зразу зцілилась. Біль зникла повністю!
Галина Краснолуцька
Виразка не загоювалась протягом року
В 1994 році я перенесла складну операцію. Бувши наркоманкою, я кололась в пах, в наслідок чого утворився абсцес. Гній зруйнував вену і виникла дуже сильна кровотеча. Я втратила багато крові. Мене привезли в лікарню, операцію робив хірург Данилюк. Він сказав , якщо криза пройде за п’ять днів, то все буде добре. Але на п’ятий день знову почалась кровотеча. Зробили повторну операцію. Перед операцією я підписала згоду, що в разі виникнення загрози життю я дозволяю ампутацію ноги. Слава Богу, ногу не ампутували. Через кілька днів після операції я помітила на нозі нижче коліна почервоніння. Лікар оглянув ногу і зробив рентген, але нічого не виявив і вирішив відкрити це місце, щоб визначити причину почервоніння і набряку. Там виявилось багато гною, який вже почав руйнувати кістку. Два місяці я пролежала в ліжку. Нога дуже сильно боліла. Через деякий час на цьому місці виникла трофічна виразка.
Протягом останнього року ця виразка знову відкрилась і не загоювалась, було видно кістку. Кістка почала кришитись і відслоюватись.
Коли сестра Люда молилась за мене , я відчула, як сила Божа зійшла на мене. Через тиждень рана загоїлась, нога зовсім не болить! Слава Богу!
Ліда Ярчевська
|