¬они вважають, що цього досить. јле коли ¤ запитую, ¤к саме вони в≥р¤ть в Ѕога, то в≥дпов≥дь найчаст≥ше така : Уя в≥рю так, ¤к моњ батьки навчили мене.Ф Ќ≥чого конкретн≥шого вони в≥дпов≥сти не можуть. Ќа жаль люди думають, що виконуючи ¤к≥сь традиц≥њ, далеко не христи¤нськ≥ , вони зможуть догодити Ѕогу. ÷е обман, нав≥¤ний самим ди¤волом. Ћюди покладаютьс¤ на Упереданн¤ батьк≥вФ у найважлив≥шому питанн≥, питанн≥ спас≥нн¤ душ≥, не затруднюючи себе тим, щоб загл¤нути в Ќовий «ав≥т ≥ подивитись, що ≤сус говорив на тему в≥ри.
™вангел≥¤ Ц це ≥стор≥¤ про те, ¤к ¬семогутн≥й Ѕог став людиною ≥ ходив серед нас. …ого можна було бачити, до Ќього можна було доторкнутись. ¬≥н прийшов на землю в людському т≥л≥, щоб примирити св≥т ≥з —обою! Ѕог хоче, щоб ми в≥рили в …ого добр≥ нам≥ри, щодо нас. ÷¤ ≥стор≥¤ стаЇ значною через чудеса. „удеса пост≥йно супроводжували ≤суса п≥д час …ого земного служ≥нн¤. ¬сюди, куди приходив ≤сус в≥дбувались чудеса. «асновник нашоњ в≥ри сьогодн≥ живий ≥ працюЇ з нами. оли ¤ пропов≥дую ™вангел≥ю, приходить ≤сус, щоб п≥дтвердити —воЇ —лово чудесами. Ќе було жодного випадку, щоб ¬≥н не прийшов! ≤сус не в≥дмовив н≥кому, хто щиро приходив до Ќього з потребою.
л≥ктьовому суглоб≥. ≥стки зрослись невдало, рука не розгиналась до к≥нц¤, вкоротилась на три сантиметри. —углоби були наст≥льки пошкоджен≥, що нав≥ть доторкнутись до власного п≥дбор≥дд¤ ц¤ ж≥нка не могла. 15 рок≥в вона обходилась т≥льки правою рукою. оли вона слухала —лово Ѕоже, њњ в≥ра зросла, вона пов≥рила, що Ѕог зц≥лить њњ ≥ вийшла вперед дл¤ молитви. «а л≥чен≥ секунди рука виросла до нормального розм≥ру, пот≥м ¤ попросив њњ випр¤мити руку. Ѕуло чути , ¤к тр≥щали суглоби, коли вона рухала рукою. ѕот≥м вона п≥дн¤ла руку ≥ доторкнулась до п≥дбор≥дд¤, пот≥м до носа, до вуха. –ука працювала нормально, без обмежень. ≤сус говорив в таких випадках :Фƒочко, в≥ра тво¤ спасла тебе.Ф ¬≥ра в —лово Ѕоже маЇ силу зц≥л¤ти хвороби та недуги.
ќдного разу, на служ≥нн≥ в «баразьк≥й колон≥њ, до мене п≥д≥йшла ж≥нка, ¤ка була повн≥стю глуха на одне вухо прот¤гом семи рок≥в. р≥м того, вона була хвора сиф≥л≥сом. ћедицина в таких випадках безсила, але Ѕог Ц сильний. ÷¤ ж≥нка пока¤лась перед Ѕогом у своњх гр≥хах ≥ в≥ддала свою душу ’ристу. ≤менем ≤суса ¤ наказав глухому духу вийти з нењ, а також наказав сиф≥л≥су залишити њњ . «разу н≥чого не в≥дбулось. ÷¤ ж≥нка п≥шла, але вона з в≥рою оч≥кувала на результат. ¬она пов≥рила, в те, що √осподь почув њњ молитву.
’ристи¤ни це т≥ло ≤суса ’риста на земл≥, …ого особист≥ вод≥њ. 
¬≥н не маЇ ≥нших уст, кр≥м наших, щоб говорити до людей, ¬≥н не маЇ ≥нших рук, кр≥м наших, щоб доторкатись до тих, хто потребуЇ зц≥ленн¤.
оли ми з дружиною њдемо кудись на служ≥нн¤, ми веземо в наших т≥лах —ина Ѕожого ≤суса ’риста, ¤кий хоче служити нужденним. Ѕ≥льш≥сть зц≥лень ми бачимо в≥дразу, а про де¤к≥ д≥знаЇмос¤ згодом. «ц≥ленн¤ в≥д туберкульозу може в≥дбутис¤ зразу, а п≥дтвердженн¤ можна отримати т≥льки п≥сл¤ рентген≥вського обстеженн¤. ¬ лютому м≥с¤ц≥ 2003 року в туб л≥карн≥ ¬ -63 ¤ моливс¤ за зц≥ленн¤ в≥д туберкульозу одн≥Їњ ж≥нки . ¬ нењ був розпад правоњ леген≥, там була д≥рка розм≥ром три сантиметри. якраз перед цим њй зробили контрольний зн≥мок. ” кв≥тн≥ њй знову зробили контрольний зн≥мок. Ћеген≥ були повн≥стю в≥дновлен≥ й чист≥! ≤сус зц≥лив њњ. ¬она розпов≥ла мен≥ про це аж у к≥нц≥ грудн¤. “аких випадк≥в багато.
Ућайте в≥ру Ѕожу. ”се, чого будете просити у молитв≥, в≥руйте, що одержите, ≥ буде вам так.Ф (ћарка 11:22-24) ÷е божий закон. ≤сус радить нам мати в≥ру Ѕожу. “≥льки Ѕожа в≥ра здатна зрушити гори проблем, ¤к≥ трапл¤ютьс¤ на наших життЇвих дорогах. Ѕожа в≥ра приходить в≥д Ѕожого —лова Ц це тверда впевнен≥сть у те, що Ѕог виконаЇ все те, що ¬≥н сказав. ¬≥ра маЇ здатн≥сть зб≥льшуватись або зменшуватись. ¬≥ра, ¤ка неглибоко укор≥нена в Ѕожому —лов≥, при випробуванн¤х швидко слабне. ¬≥д нас залежить стан нашоњ в≥ри. Ђƒосл≥джуйте самих себе, чи ви у в≥р≥; випробовуйте самих себе.ї (2 оринт¤н.13:5) , радить нам апостол ѕавло. ¬≥д стану нашоњ в≥ри залежить все наше житт¤, наше спас≥нн¤, наше здоровТ¤. ¬≥ра росте, ¤кщо годувати душу чистим Ѕожим —ловом, ¤кщо приводити наш≥ думки , слова та д≥ла у в≥дпов≥дн≥сть ≥з волею Ѕожою. “обто : говорити, думати ≥ д≥¤ти так, ¤к це робив ≤сус.
≤снуЇ багато р≥зних доктрин, теор≥й, вчень, ¤к≥ наповнюють церкву. —еред них багато помилкових ≥ нав≥ть демон≥зованих. як роз≥братись з цим? ™ простий та над≥йний спос≥б: перегл¤ньте чотири ™вангел≥њ (ћатв≥¤ , ћарка, Ћуки та ≤вана ) та вибер≥ть слова ≤суса ’риста по тих питанн¤х, котр≥ вас турбують. ¬и отримаЇте точне ≥ просте вченн¤ безпосередньо в≥д нашого √оспода. ÷е допоможе вам над≥йно збудувати вашу в≥ру. ¬ —воЇму вченн≥ ≤сус висв≥тлюЇ питанн¤ в≥ри, молитви, поклон≥нн¤, ¬≥н вчить про ÷арство Ѕоже та про Ќебесного ќтц¤. ≤сус вчить про в≥чне житт¤, про —уд, про воскрес≥нн¤ з мертвих, про зц≥ленн¤ хворих, про хрищенн¤. ≤сус Ї «асновником нашоњ в≥ри. ¬≥н Ц найкращий ”читель!
ѕеред —воњм вознес≥нн¤м ≤сус звернувс¤ до апостол≥в : Ф≤д≥ть ≥ навч≥ть вс≥ народи, христ¤чи њх в ≥мТ¤ ќтц¤, —ина ≥ —в¤того ƒуха, навчаючи њх збер≥гати все те,що я вам запов≥в.Ф (ћатв≥¤ 28:19-20) ≤сус не просив апостол≥в вигадувати нов≥ доктрини, рел≥г≥йн≥ традиц≥њ та байки. ¬ цьому нема потреби. √осподь хоче, що ми вивчали та збер≥гали …ого запов≥д≥, …ого вченн¤.
Ѕогу не подобаЇтьс¤, коли ми в≥дступаЇмо в≥д в≥ри, п≥ддаЇмо сумн≥вам …ого —лово. √р≥хопад≥нн¤ людини сталос¤ через нев≥рство. јдам не пов≥рив словам, ¤к≥ сказав Ѕог . Ѕог сказав, що скуштувавши плоди дерева п≥знанн¤, людина помре. јдам не пов≥рив ≥ поступив зг≥дно свого нев≥рства. ¬≥н не помер ф≥зично в≥дразу, в≥н помер духовно. …ого стосунки з Ѕогом припинились, його дух помер. ¬с≥ наш≥ д≥њ, ¤к≥ ми робимо всупереч —лову Ѕожому, не по в≥р≥, ведуть до гр≥ха, до помилок, ≥ ¤к насл≥док цього приходить смерть, не обовТ¤зково ф≥з≥чна. ÷е стосуЇтьс¤ вс≥х сфер нашого житт¤: с≥мТњ, роботи , управл≥нн¤ державою ≥ т.п.
¬ ≈демському саду людина мала все необх≥дне дл¤ щасливого житт¤ в достатку. “ам було багато дерев з чудовими плодами. Ѕог особисто насадив цей сад дл¤ людей. ÷е було найкраще м≥сце на земл≥. ÷е був план Ѕожоњ любов≥. Ћюдина достойна жити з Ѕогом в раю. ѕлан Ѕожий пол¤гав в тому, щоб люди, розсел¤ючись по земн≥й кул≥ насаджували райський сад на њњ поверхн≥. “аким чином, за ¤кийсь пром≥жок часу вс¤ планета земл¤ мала перетворитись в суц≥льний ≈демський сад.
ƒл¤ усп≥шного житт¤ в раю потр≥бно було виконувати лише одне правило Ц не њсти плоди з дерева п≥знанн¤ добра та зла. ¬ них була смерть. ѕ≥знанн¤ добра ≥ зла приводить до смерт≥. ¬ ≈демському саду людин≥ не потр≥бно було здобувати знанн¤, л≥тати в космос, свердлити земну кору, проводити досл≥ди на кроликах та собаках. ¬се, що ц≥кавило людину, вона могла взнати безпосередньо в “ворц¤.
ѕереступивши божий закон людина втратила сп≥лкуванн¤ з “ворцем, своЇ достоњнство, мир, здоровТ¤ ≥ в≥чне житт¤.
«ам≥сть сп≥льност≥ з Ѕогом Ц сп≥льн≥сть з ди¤волом. «ам≥сть миру Ц страх; зам≥сть достоњнства д≥тей Ѕожих Ц рабство гр≥ха; зам≥сть здоровТ¤ Ц хвороби; зам≥сть житт¤ Ц смерть.
“а ди¤вол не зм≥г зруйнувати Ѕожий план. Ѕог не в≥дмовивс¤ в≥д —воњх задум≥в щодо людини. ўоб довести нам —вою любов, Ѕог прислав на землю —вого —ина. 
УЅог так полюбив св≥т, —ина —вого ™динородного дав, щоб кожен, хто пов≥рить …ому, не загинув, а жив житт¤м в≥чним.Ф (≤вана 3:16)
Ѕог любить св≥т, Ѕог любить людей, Ѕог любить тебе! ¬≥р у це! ¬≥н вже все зробив дл¤ нашого оправданн¤ й спас≥нн¤. ¬≥н —ина —вого в≥ддав за нас! ¬≥р у це! Ѕог простив ус≥ твоњ гр≥хи. ¬≥р у це! ≤сус уз¤в на —ебе твоњ хвороби. ¬≥р у це! ожна людина створена по образу ≥ подоб≥ Ѕога, дл¤ того , щоб бути такою , ¤к Ѕог. ¬≥р у це! Ѕог хоче, щоб ми жили з Ќим в≥чно в раю. ¬≥р у це!
Уј праведний житиме в≥рою, коли ж в≥н в≥дступить, ћо¤ душа не матиме вподобанн¤ в ньому. “а ми не з тих, що в≥дступають соб≥ на погибель, а з тих , що в≥рують, щоб вр¤тувати душу.Ф (™вр.10:38-39) јм≥нь!
–ац≥ональне харчуванн¤
ѕравильне духовне харчуванн¤ христи¤нина надзвичайно важливе. Ќаша внутр≥шн¤ духовна людина потребуЇ ¤к≥сноњ њж≥, 
щоб зростати, зм≥цнюватись у в≥р≥, принос¤чи плоди в ÷арство Ѕоже. “е, ¤к ми духовно харчуЇмось безпосередньо впливаЇ на наше житт¤ в цьому св≥т≥. ≤сус ’ристос, наш √осподь та ”читель пропонуЇ нам ¤к≥сну та доступну духовну њжу Ц …ого т≥ло та …ого ров.
УЕќтець ћ≥й даЇ вам хл≥б правдивий з неба. Ѕожий бо хл≥б той, що з неба сходить ≥ житт¤ св≥тов≥ даЇЕ я Ц хл≥б житт¤. ’то приходить до ћене Ц не голодуватиме; хто в ћене в≥руЇ Ц не матиме спраги н≥коли.Ф (≤вана 6:32-35) Уя Ц хл≥б живий, що з неба з≥йшов. оли хтось цей хл≥б њстиме, житиме пов≥ки. ≤ хл≥б, що його я дам, це т≥ло ћоЇ за житт¤ св≥ту.Ф У’то т≥ло ћоЇ њсть ≥ кров ћою пТЇ, той живе житт¤м в≥чним, ≥ я воскрешу його останнього дн¤.Ф Уяк ћене ќтець живий послав, ≥ я ќтцем живу, так ≥ той, хто споживаЇ ћене, житиме ћною.Ф(≤вана 6:51;54;57) ≤сус переконливо пропонуЇ нам њсти …ого т≥ло, щоб жити ≥ жити в≥чно. …ого т≥ло Ц найкраща њжа дл¤ нас. «вичайно , ≤сус не пропонуЇ нам њсти …ого ф≥зичне т≥ло. ÷е неможливо ≥ непотр≥бно. ћова тут йде про духовну њжу, необх≥дну дл¤ нашоњ душ≥ та духа.ФќживлюЇ дух, т≥ло ж не допомагаЇ н≥ в чому. —лова, що њх я вимовив до вас, вони Ї ƒух ≥ житт¤.Ф (≤вана 6:63) ћатер≥¤ не може впливати на духовний св≥т, навпаки Ц ƒух впливаЇ на матер≥ю. ƒух Ц первинний. ќтже наш ф≥зичний стан залежить в≥д нашого духовного стану. ј наш духовний стан залежить в≥д правильного духовного харчуванн¤
ƒл¤ христи¤нина Їдиною корисною њжею Ї т≥ло ≥ кров ≤суса ’риста. ÷е наш щоденний хл≥б. Ќехтуванн¤ цим правилом приводить до негативних насл≥дк≥в.
¬ив≥вши —в≥й народ з ™гипту, √осподь годував њх манною прот¤гом сорока рок≥в перебуванн¤ в пустин≥. ожен день манна. Ќа сн≥данок, на об≥д ≥ на вечерю, с≥м дн≥в на тиждень, 52 тижн≥ щороку, прот¤гом сорока рок≥в. „асом ≤зрањль ремствував ≥ вимагав УЇгипетськоњ њж≥Ф, тоњ , ¤ку вони мали, бувши рабами. ¬они з жалем згадували про часник ≥ цибулю, про казани з мТ¤сом та рибу. ¬они нав≥ть готов≥ були повернутись назад заради ц≥Їњ њж≥ ≥ знову стати рабами.—тару плотську натуру завжди т¤гне назад, до Указан≥в з мТ¤сомФ, вона хоче њсти голос св≥ту.
ћанна була особливою њжею. ƒо цього часу жодна людина не знаЇ х≥м≥чного складу манни. ÷е була њжа в≥д √оспода. ¬ н≥й були вс≥ необх≥дн≥ дл¤ житт¤ компоненти. (ƒетально про манну розпов≥даЇтьс¤ в книз≥ ¬их≥д, 16 розд≥л) ¬чен≥ напевно скажуть , що неможливо сорок рок≥в њсти одноман≥тну њжу ≥ залишатись живим та здоровим. “е що робить √осподь неможливо лог≥чно по¤снити.
ћанна була прообразом ≤суса ’риста, —лова Ѕожого, Ухл≥ба насущногоФ, необх≥дного нам на кожен день. —лово Ѕоже можна вживати кожен день прот¤гом всього житт¤. ¬оно завжди св≥же та корисне.
ћанну потр≥бно було збирати щодн¤ зранку, до сходу сонц¤, п≥зн≥ше вона зникала. «биранн¤ манни було справою є1 кожного дн¤, манна була основною њжею. —ловом Ѕожим треба наповнюватись кожен день, починаючи зранку, так, ¤к це Ц Їдина њжа, здатна задов≥льнити наш духовний голод.
ћанну неможливо було назбирати наперед, на дек≥лька дн≥в Ц —ловом Ѕожим неможливо наповнитись наперед.
≥лька сл≥в ще хочу сказати про п≥ст. ѕро те, ¤к правильно поститись, написано багато книг. я хочу говорити про духовний п≥ст. ѕ≥ст дл¤ нашого розуму, дл¤ наших вух, очей та ¤зика. „ерез них ми отримуЇмо р≥зну ≥нформац≥ю, в тому числу ≥ св≥тську, душевну ≥ демонську. ’ристи¤нам дуже корисно вз¤ти дов≥чний п≥ст на пл≥тки, критицизм, порожн≥ жарти, порожн≥ розмови, анекдоти, в тому числ≥ Ухристи¤нськ≥Ф. ¬с≥м цим живе св≥т. —в≥т не може нагодувати в≥льних. ¬≥льним потр≥бна њжа дл¤ в≥льних, щоб вони залишались в≥льними. “аку њжу даЇ т≥льки √осподь.
ћойсей був навчений вс≥х премудростей Їгипетських. јле це зовс≥м не знадобилось йому, коли в≥н виводив св≥й народ з ™гипту. ¬≥н би н≥коли не зм≥г вивести св≥й народ з рабства використовуючи знанн¤, здобут≥ в ™гипт≥! ™гипетськ≥ знанн¤ не знадобились йому ≥ при буд≥вництв≥ скин≥њ та впродовж сорока рок≥в житт¤ в пустин≥. ћойсей використовував Ѕожу мудр≥сть та Ѕожу силу. Ќеобх≥дн≥ знанн¤ в≥н отримував безпосередньо в≥д √оспода!
—в≥тськ≥ знанн¤, культура та л≥тература не допоможуть нам в дос¤гненн≥ ÷арства Ѕожого, але можуть зашкодити в цьому ≥, нав≥ть зупинити. Уѕерелюбники! ’≥ба не знаЇте, що дружба св≥ту цього Ц то ворожнеча проти Ѕога? ’то, отже, хоче бути при¤телем св≥ту, той стаЇ ворогом Ѕожим.Ф (якова 4:4)
ћи њмо њжу дл¤ того, щоб вона засвоњлась нашим орган≥змом ≥ принесла нам користь. ѕопадаючи в шлунок, њжа перетравлюЇтьс¤ ≥ розходитьс¤ по т≥лу, живл¤чи його. якщо шлунок через ¤кусь причину не приймаЇ њжу, в т≥л≥ починаютьс¤ проблеми. Ќаш дух потребуЇ духовноњ њж≥.
≤сус також мав потребу в духовн≥й њж≥. Уѓжа ћо¤ - чинити волю “ого, ’то послав ћене, ≥ д≥ло …ого звершити.Ф (≤вана 4:34) ƒо —вого духовного харчуванн¤ ≤сус ставивс¤ з в≥дпов≥дальн≥стю. Ќам також необх≥дно мати таке в≥дношенн¤, ¤кщо ми учн≥ ≤суса, це запов≥дь нашого √оспода.
Уя бо, що прийн¤в в≥д √оспода, те й передав вам: √осподь ≤сус т≥Їњ ноч≥, ¤коњ був виданий, уз¤в хл≥б ≥ в≥ддавши под¤ку, розламав ≥ сказав: У÷е ћоЇ т≥ло, воно за вас даЇтьс¤. ÷е роб≥ть на ћ≥й спомин.Ф “ак само й чашу по вечер≥, кажучи: У÷¤ чаша Ц Ќовий «ав≥т у ћоњй кров≥. –об≥ть це кожний раз, коли будете пити , на м≥й спомин.Ф Ѕо кожного разу, ¤к њсте хл≥б цей ≥ пТЇте цю чашу, зв≥щаЇте смерть √осподню, аж доки ¬≥н не прийде. “ому, хто буде њсти хл≥б цей або пити чашу √осподню недостойно, буде винний за т≥ло ≥ кров √осподнюЕ ќсь чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають.Ф (1 оринт¤н.11:23-30)
јпостол ѕавло звертавс¤ до христи¤н оринтськоњ церкви. ¬ них виникли проблеми Ц було багато хворих, а дехто нав≥ть вмер. „ому? јпостол ѕавло говорить, що дехто приймав причаст¤ недостойно ≥ це викликало проблеми. як можна њсти хл≥б ≥ пити вино п≥д час причаст¤ недостойно? я вважаю, що тут йдетьс¤ про духовний стан людини, про њњ в≥дношенн¤ до —лова Ѕожого ≥ до викупноњ жертви ≤суса ’риста. —к≥льки би хл≥ба ≥ вина ви не прийн¤ли п≥д час причаст¤, вони не зам≥н¤ть вам живого —лова Ѕожого. ћожна дуже красиво жувати хл≥б ≥ пити вино з чаш≥, але це не покращить вашого духовного стану. «наченн¤ в даному випадку маЇ те, ¤к ми ставимос¤ до того, що зробив дл¤ нас ≤сус, вмерши на хрест≥.
ќдин з учн≥в ≤суса, ёда ≤скар≥отський, прийн¤в хл≥б з рук самого √оспода, ≥ в цей момент в нього вв≥йшов ди¤вол. ёда не в≥рив ≤сусу, в≥н зневажав √оспода. ёда прийн¤в хл≥б, але недостойно.ўо би ви сказали, коли би в ваш≥й церкв≥ п≥д час причаст¤ в когось вв≥йшов ди¤вол? ¬аш св¤щеник чи пастор не в≥дпов≥даЇ за те, ¤к ви приймаЇте причаст¤, вони в≥дпов≥дають перед Ѕогом т≥льки за те, чим вони вас духовно годують.
оли ≤зрањльський народ виходив з ™гипту, серед них не було жодного хворого. ѕеред виходом вс≥ вони њли мТ¤со пасхального агнц¤, печене на вогн≥. јгнц¤ треба було зТњсти повн≥стю. ровТю агнц¤ вони намастили одв≥рки, дл¤ захисту в≥д ангела губител¤. Ќеобх≥дно було виконати все точно. ÷е була Ѕожа постанова. ƒва м≥льйони раб≥в вийшли з ™гипту повн≥стю здоровими. ÷е було в часи старого зав≥ту. ћи з вами живемо в час Ќового «ав≥ту, основаного не на кров≥ ¤гн¤т, а на ров≥ Ќашого √оспода ≤суса ’риста, ¤кий прин≥с —ебе —амого в жертву за наш≥ гр≥хи. УЌаша ѕасха Ц ’ристос, принесений у жертву за нас.Ф (1 оринт¤н 5:7) …ого т≥ло було ламане за наш≥ хвороби ≥ ранами …ого ми зц≥лились. …ого кров була пролита за наш≥ гр≥хи. У ров ≤суса ’риста, —ина Ѕожого, очищуЇ нас в≥д вс¤кого гр≥ха.Ф (1 ≤вана. 1:7) ўоб Ќовий «ав≥т ефективно д≥¤в у вс≥х сферах нашого житт¤, потр≥бно повн≥стю зТњсти ѕасхального јгнц¤, не залишати н≥чого, засвоњти все.
„ому сьогодн≥ так багато хворих людей серед христи¤н? „итаючи Ќовий «ав≥т не важко пом≥тити, що ранн¤ церква не знала ≥нших метод≥в л≥куванн¤ , кр≥м Ѕожественного зц≥ленн¤. оли виникала потреба в зц≥ленн≥ хворих, вони не звертались по допомогу до л≥кар≥в, а використовували методи, ¤ких навчилис¤ в≥д √оспода ≤суса. ¬они повн≥стю приймали те, що ≤сус зробив дл¤ нас Ќа сьогодн≥ ц≥ методи не зм≥нились. ЌемаЇ н≥чого нового. ’тось сказав: ¤кщо вам розпов≥дають щось нове в питанн¤х в≥ри, то це брехн¤. «асновник нашоњ в≥ри не зм≥нивс¤, незм≥нними також залишились …ого постанови. У≤сус ’ристос вчора, сьогодн≥ й нав≥ки Ц “ой —амий!Ф (™вре¤м.13:8)
Ќа жаль, з часом церква наст≥льки зрослась з≥ св≥том, що вченн¤ про Ѕожественне зц≥ленн¤ ≥ духовну владу в≥руючого загубилось в джунгл¤х конфес≥йних доктрин, правил ≥ традиц≥й. ƒи¤вол прикладаЇ величезн≥ зусилл¤ , щоб переконати церкву, що часи чудес минули ≥ , ¤кщо Ѕог сьогодн≥ зц≥л¤Ї, то т≥льки через л≥кар≥в, а ¤кщо стаютьс¤ чудеса, то њх ди¤вол приписуЇ соб≥. ¬игл¤даЇ так, н≥би Ѕог втратив чудод≥йну силу, а ди¤вол - н≥. „омусь де¤к≥ христи¤ни щиро в≥р¤ть в цю брехню .
¬≥дкриваючи Ѕ≥бл≥ю, ¤ н≥би Ђпереломлюю хл≥бї Ц т≥ло ≤суса ’риста. „итаючи —лово, ¤ њм т≥ло ≤суса ’риста ≥ згадую, що дав нам ’ристос, вмерши за нас.
≤сус ’ристос заплатив за вс≥ наш≥ гр≥хи, викупив нас з рабства ди¤вола, забрав наш сором, дарував нам —вою праведн≥сть та в≥чне житт¤, примирив нас з ќтцем, дав нам право бути синами та дочками Ѕожим, дав нам ƒуха —в¤того, дав нам силу ≥ владу нам ди¤волом, ≥ …ого ранами ми зц≥лен≥!
ѕрацюйте не на ту њжу, ¤ка проминаЇ, лише на ту, ¤ка залишаЇтьс¤ на в≥чне житт¤, ¤к дасть вам Ћюдський —ин; бо …ого Ѕог ќтець настановив.(≤вана 6:27)
